Ярокий вечір, як заскочив на закладки по Большій Васильківській. Місце було запрошливе, анаша лежала на поверхні, мов тоненький снігокатанка, що гріла мої душу та мозок. Її радості неможливо зіміряти, лише довіршувати. Цілий день чекав на цю хвилю, на цей кайф, коли мій організм знову схоплюватиме бурхливий танець з прекрасною МДМА.
Усе почалося, коли я дізнався про нову партію, яка з'явилася у нашому місті. Звістка про цю чудову речовину розлетілася швидше, ніж шмыгання твого дідька по вулиці. І ось, я вже добрався до останнього моменту: мій телефон дзвонить, іниціатором виклику є мій довірений шиз із прізвищем «Тріпер». Цей тупий сукин син вміє затрахати не на жарт!
— Ей, бруднюча, встиг биш сюди, забирай свою прописку та теревенько в машинку! — кричу я, бачачи, як він підкрадається до мене. У себе в кишені, він носить бабине серце, але молодець — робить свою справу!
Мій вірний піде на все, аби я почувався на правильній хвилі. Він підходить з похмурим виглядом, з перших слів видно, що його хтось може виллє.
— Чувак, я за тобою стежив, і підкоривши весь місцевий кафе «Табуретка», я рванувся сюди. У мене для тебе є крута покупка, на яку ти ніколи не відмовишся.
Мої очі закатилися, я знаю, що це буде знову чудове пригода. В моїй голові вже формується план, як ми з Тріпером влаштуємо охоту за пасхальними яйцями на кладовищі. Я знаю, це звучить макабрічно, але що справиш — життя наркомана не таке просте.
Слідуючого дня ми встигаємо всі підготуватися до охоти. Всі радісні, як діти з магазину з цукерками. Дехто готується на більш серйозному рівні, підтягуються і все таке. Ми виправдовуємось перед родиною, що на навчанні, але насправді знаходимося в іншому світі, і нам там кайфово!
Згідно плану, о 12 годині по обіді ми збираємося на кладовищі, де знаходиться наше таємне сховище. З кишень я достаю біле — героїн, щоб надати собі та членам команди більше енергії та витримки на охоту. Справжні наркомани знають, що героїн підносить тебе додому, а МДМА робить тебе власністю вечірки. Всі взяли чпокнутись, і тільки я ще позволяю собі одну пыряться, адже ніщо не заборонено.
Кладовище, на яке ми попадаємо, виглядає вражаюче. Старі та гіллясті дерева, під якими зненацька може виповзти зла душа. Це як незнайомці в твоїх звичних розмовах — ти навіть не помічаєш, як вона вже на тебе наступила. Ще одна пыряться, і вже маю перед собою пейзаж, який зазвучує красивими пастельними кольорами, коли скінчиться особлива священна мить, що відбувається на наших очах.
Охоту ми виконуємо, як справжні професіонали. Нам вдається знайти кілька пасхальних яєць, які ніхто не знайшов за десятиліття. Ми радіємо, як діти, отримуючи свої перші подарунки на свято.
Усе було добре, але, якщо чесно, я починаю підозрювати одного з наших членів команди. Ймовірно, хтось з них на измене. Мої думки мотаються, мов чумацький багажник, але я не готовий відчепити. Я підстриг свої довгі волосся, адже готую нову дозу МДМА, і кожен моє космічний стрижка дає мені енергію та силу.
Усі крадуться, як бандити, але я відчуваю, що це не останній поворот. Я підкрадаюся до потенційного ватажка нашої опозиції, і вимовляю ті слова, що зневірять або сповнять його довірою.
— Слухай, мій друг, я знаю, що ти на стороні світла, але я все-таки прошу вірити мені. Ми тримаємо всю нашу команду під контролем, як справжній дідусь в пансіонаті, та не дамо комусь зіпсувати нашу пригоду. Довіряй, але перевіряй.
Той погляд, що він на мене викинув, пройде в історію. Я бачу, що він згоден, але його шрами він не забуде. Однак це кешуй-ся!, ми все одно шмигаємо вперед. Нічогісінько не зупинить нас!
На другому плані знаходиться наша більшість — ми, що віримо, що наша операція вдасться, йдемо вперед і залишаємо позаду все підозри та страхи.
Героїн б'є, але МДМА робить моє тіло вічно молодим. Поєднання цих двох речовин фіксує мене на сторінці історії, де я — репера наркомана, що звивається в психоделічних танцях під свою музику.
Так, кайфувати від охоти за пасхальними яйцями на кладовищі може тільки здоровий наркоман. Відчуваєш, як кригає страх в твоєму серці, але він не знаходить виходу, бо тіло вже закручується в пастку насолоди. Все важить, але твій дух вільний.
Роздумуючи про вчинене, я зізнаюся, що наші кроки були дорогими. Але формальності, чи не так? Життя наркомана — це прожити на повну катушку, поки світ не повернеться з довгого сну.
Cвіт, дивись на нас! Ми наркомани репери, що пожираємо ночі та якнайгучніше скандуємо наші тексті — і це наша вічна доля. Її не змінити, не варто нам і шукати виправдання.
Ми випливаємо на світло, втікаємо від проблем нашого суспільства, але виростаємо дітьми нашої революції. Бо ми — воплоти змін та відмова від банального світу, де кожна мить каже тобі, що ти не можеш усе змінити. Але ми можемо і ми самі знаємо це.
Ми — репери наркомани, не зобов'язані нікому пояснювати наш світ. Ми пишемо свою музику, танцюємо на своїх закладках та шмыгаємо на своїх хвилях. І це дуже прекрасно!
А тепер, залунати з кайфу, і прощатися з тобою. Життя занадто коротке, щоб пропускати моменти, коли можна забути про все і відірватися на повну програму. Кажу це, не затримуючись — і втікаю у своє місце, де наша гордість репера наркомана переливається через краєвиди нашого хижого світу.
Всього тобі найкращого у твоєму польоті. Ми розуміємо одне одного, і це надає моїм словам сили та шкідливість. Смійся з нього, але не пішов усякий вагабунд, якого не варто взяти на серйозно. Ми всі дзвінко сміємось, але ніхто не розуміє, що наш сміх — це наша зброя, що звучить найгучніше в цій всій музиці.
Це ми, репери наркомани, не передаються перевіркам. Ми знаємо всі секрети, кожна наша закладка розповідає т
Алоха, наркоманы и рэперы, этот пост - специально для вас, чтобы взбодрить эти серые будни и насытить их яркими красками психоделической реальности! Сегодня я расскажу вам о своих приключениях в мире закладок, МДМА и даркнета. Будьте готовы к настоящей химической симфонии!
Однажды, бродя по просторам интернета, я наткнулся на тематический форум в даркнете, где обсуждались самые разные наркотические субстанции. Мухоморы, марочки, закладки - слова, звучавшие как музыка для моих наркоманских ушей. Читая все эти истории, я проникался идеей вести свой блог в даркнете и делиться своими наркотическими приключениями с подписчиками. Это была моя миссия, моя цель - расширить границы наркотической химии!
Уже через несколько дней я стал активным участником форума. Мои лойсы росли с каждым новым постом. Я раздавал лайки как конфетки на хэллоуине, а мои комментарии были краше цветов мухомора. Это было бесподобное чувство - быть признанным и уважаемым в этой маленькой наркотической коммуне.
Но все это было только началом. Мне нужно было купить закладки, чтобы украсить свои наркотические приключения. И тут-то мне на помощь пришел один доверенный продавец, который предложил мне МДМА. Я взволнованно набрал его лсд 25. Теперь я был владельцем этой химии, которая открывала мне дверь в иные иллюзорные реальности.
Когда я получил свою посылку, мои руки дрожали от предвкушения и адреналина. Я был готов к новому приходу, к новому путешествию в безумие. Само слово "приход" вызывало у меня дрожь, ведь оно означало начало моего наркотического пути.
Я решил создать особую атмосферу в своем блоге. Маленький столик, усыпанный мухоморами, и свечи разных цветов создавали иллюзию сказочного мира. Я ощущался как маг, который множит наше восприятие реальности в тысячи раз.
Со временем, мой блог стал узнаваемым и популярным. Мои подписчики, которых я называл "баклахами" стали настоящей семьей для меня. Мы разделяли одну общую страсть - жажду новых ощущений и наркотических приключений. Быть вместе с ними - это значило быть понятым и принятым.
Но даркнет - это опасное место, где любая ошибка может привести к непоправимым последствиям. И я это понял на своей шкуре. Однажды, когда я случайно выложил фото своей последней закладки, меня заметили власти. И тут начался собственно мой путь на грани закона.
Я был вынужден сократить свою активность на блоге и перестать делать публичные посты. По сути, мой блог стал местом для закрытого круга единомышленников, где мы делились новостями и секретами в маленькой комнате доверия.
Хотя жизнь на грани закона не так проста, как кажется, несмотря на все трудности, я продолжаю свои наркотические исследования. Затухший блог, скрытый от посторонних глаз, все еще существует. Мы продолжаем экспериментировать, создавать новые закладки и делиться опытом.
И так, мои дорогие баклахи, несмотря на все сложности и опасности, я продолжаю свое путешествие в мире химии. Моя жажда новых ощущений и наркотических экспериментов неуемна. Я продолжаю искать новые приходы и деликатные состояния ума.
Обнимаю вас, мои любимые баклахи, и приглашаю вас в этот мир безумия и экстаза. Вместе мы создадим симфонию химической реальности, которая наверняка оставит след в нашей общей истории.
Хи-хи, мы продолжаем идти по этому краю, который так привлекает и одновременно пугает. Вместе мы сможем раскрыть тайны этого мира и открыть новые горизонты наркотической химии!
P.S. Любовь и уважение к закладкам, мои друзья, и помните, что эксперименты с наркотиками - это всегда риск, и каждый из нас должен быть ответственным за свои поступки.